Методи альтернативного вирішення спорів (АВС) є вже давно відомими на теренах Італії, проте саме медіації почали привертати увагу лише за останні 30 років, коли вона розвивалась як серйозний метод позасудового вирішення спорів, та коли італійський законодавець почав розробляти закони на користь позасудових методів вирішення цивільних і господарських спорів.
Італія, зокрема, імплементувала Директиву Європейського парламенту та Європейської ради 2008/52/EC від 21 травня 2008 про певні аспекти медіації в цивільних та господарських справах, разом із Директивою № 28/2010, яка була імплементована Міністерськими постановами № 180/2010 та № 145/2011.
Окрім вищезгаданих директив, багато з провайдерів АВС (публічні чи приватні) добровільно роблять посилання на положення про міжнародну медіацію (поза ЄС) – Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародне комерційне посередництво.
3 вересня 2015 Законодавча постанова № 130/2015 вступила в силу, імплементувавши Директиву № 2013/11/EU про альтернативне вирішення споживчих спорів та її адаптації до різних процедур АВС, які вже існували в справах споживачів.
Вступ в силу Постанови № 130/2015 також змінює положення Постанови № 28/2010 та метод здійснення медіації між професіоналами, компаніями, чи споживачами, з однієї сторони, та центрами медіації, що на той час були зареєстровані в Міністерстві Юстиції Італії, з іншої сторони.
Таким чином, на сьогодні публічні та приватні провайдери послуг медіації в Італії для здійснення медіації у цивільних та господарських справах, відповідно до положень Постанови № 28/2010, мають бути акредитовані Міністерством Юстиції, де Постанова скоро буде змінена нововведеннями Уряду Італії.
Протягом останніх 20 років медіація у цивільних та господарських справах має здійснюватися професійними та незалежними провайдерами послуг медіації та професійними медіаторами, які акредитовані Міністерством Юстиції Італії та чиї данні внесені у два різних реєстри, що ведуться та контролюються тим самим Міністерством.
На сьогодні офіційна реєстрація в Міністерстві Юстиції є обов’язковою для тих (провайдерів АВС та послуг медіації), які хочуть здійснювати медіацію відповідного до нового законодавства. Отже, лише ті установи АВС, які зазначені в реєстрі Міністерства, можуть здійснювати функції провайдера АВС (разом зі своїми акредитованими медіаторами) в рамках медіації у цивільних та господарських справах та інших спорах, на які поширюється чинне законодавство.
Те саме стосується й медіаторів: для того, щоб працювати, професійні медіатори мають пройти акредитовані навчальні курси (організовані та проведені акредитованим навчальним центром АВС) та мають бути акредитованими у групі медіаторів акредитованого провайдера АВС. В інакшому випадку він або вона не зможе працювати.
Законодавством Італії на сьогодні закріплені 4 різних види медіації в цивільних та господарських спорах. Для кожного з цих видів передбачена обов’язкова попередня зустріч, де медіатор, разом зі сторонами спору та їх юристами, пояснює сторонам функції та процес здійснення медіації. Під час цієї першої зустрічі, медіатор дає сторонам та їх юристам можливість висловитись, розпочати процес медіації, та, якщо є позитивні результати, продовжити медіацію.
Є наступні види медіації:
-Добровільна (за вільним вибором учасників судового процесу);
-Судова або за рішенням суду (коли судді на свій розсуд можуть призначити сторонам судового провадження (навіть у випадках, які не є обов’язковими) на будь-якому етапі провадження, але перед заключними доповідями чи усним обговоренням заяв (навіть якщо це відбувається в апеляційному суді) спробувати медіацію, даючи 15 діб для обрання провайдера послуг медіації;
-За договором (коли звернення до медіації – у випадку спору – прописане в якості положення комерційного контракту між сторонами чи в статуті компанії);
-Обов’язкова (коли попереднє та обов’язкове звернення до медіації встановлено законом та стає попередньою умовою для подання позову до суду.
Сама система медіації у цивільних та господарських справах базується на принципі обов’язкової медіації. Для деяких вищеописаних конфліктних питань Законодавча постанова № 28/2010 передбачає обов’язок (превентивної) участі в медіації. Зобов'язання триває 90 днів; після цього сторони можуть звернутися до суду (проте, процедура може бути продовжена за згодою обох сторін).
Обов’язкова медіація призначається у спорах з наступних питань:
• співвласність землі;
• право власності;
• поділ активів;
• спадкове правонаступництво;
• сімейні договори;
• лізинг;
• кредити;
• комерційна оренда;
• медична та парамедична відповідальність;
• наклеп;
• страхування; та
• банківські та фінансові угоди.
Законодавча постанова передбачає, що невиправдана неявка сторони на медіацію може братись до уваги суддею в подальшому судовому розгляді та нести за собою негативні висновки, на основі Ст. 116(2) Цивільного процесуального кодексу.
Також, у вищезазначеній ситуації та сторона, яка не взяла участі в медіації, зобов’язана заплатити певну суму (що дорівнює сумі, яку сторона повинна сплатити державі, коли вона бере участь у судовому розгляді) державі в якості санкції.
Законодавство Італії передбачає, що суд, навіть апеляційний, після розгляду характеру справи та поведінки сторін може зобов’язати сторони спробувати медіацію. У цих випадках медіація є «умовою прийнятності» провадження, включно з апеляційним провадженням, але судді не можуть вказувати медіатора чи провайдера послуг медіації (відповідно до Законодавчої постанови № 28 від 4 березня 2010 р.).
Що стосується судової медіації, загалом італійське законодавство не передбачає реальної інтеграції медіації в судовий процес.
Всі медіації у цивільних та господарських справах мають завершуватись письмовім звітом, а у випадках досягнення згоди сторонами до звіту має бути доданий текст медіаційної угоди. Перший документ складається медіатором, а текст другого може бути напрацьований сторонами та їхніми юристами.
Медіаційна угода має містити: імена, довідки, та ідентифікацію (через ідентифікаційний номер документу) сторін; положення про врегулювання та переговори, за допомогою яких сторони роблять одна одній поступки з метою вирішення спору; будь-які положення щодо санкцій у випадку порушення умов угоди; будь-які положення про звернення до медіації у разі виникнення нових проблем, що випливають із медіаційної угоди; місце та дата підписання угоди; підписи сторін угоди та підписи адвокатів сторін угоди задля підтвердження відсутності в угоді положень, які суперечать громадському порядку та обов’язкових норм. Після цього угода автоматично підлягає виконанню для примусового відчуження, виконавчого провадження за доставку та звільнення, виконанню зобов’язань, що можна і не можна робити, і визнання судової іпотеки.
В усіх інших випадках неавтоматичного виконання угода, що додається до протоколу, за вимогою однієї зі сторін, затверджується постановою голови суду, за умови перевірки та підтвердження того, що вона укладена у відповідності до обов’язкових норм та громадського порядку.
У транскордонних спорах протокол процедури медіації має бути затверджений головним суддею того регіону, в якому він повинен виконуватись.
Окрім медіації деякі провайдери АВС (н-д, CONCILIA) використовують також інші методи АВС, як ад’юдикація, експертні висновки та проведення «круглих столів» мирних діалогів. Ці методи АВС використовуються у певних випадках та, зазвичай, за запитом сторін.
Щодо використання в Італії методів онлайн вирішення спорів, то практика вирішення спорів через Інтернет та за допомогою комп’ютерів в італійській системі АВС є поширеною вже багато років.
Рівень використання методів онлайн вирішення спорів (ODR), особливо під час пандемії, значно зріс серед більшості провайдерів АВС, де особливу роль відіграє доступ до великого сектору електронних програм АВС, що роблять можливим вирішення спорів у віртуальному просторі (Zoom, Webex, тощо).
На сьогодні деякі провайдери АВС-ODR в рамках споживчих спорів почали проводити онлайн медіації з використанням платформи е-медіації Європейської Комісії.
Деякі провайдери АВС (н-д, CONCILIA) спеціалізуються у розробці систем менеджменту для компаній. Проте, під час медіації в цивільних та господарських справах учасники процесу мають завжди дотримуватись положення Законодавчої постанови № 28/2010.
Ці системи особливо використовуються для автоматизації процесів, що є основою будь-якої медіації, як запити на медіацію, подання документів, відповіді на індивідуальні запити до провайдерів АВС, тощо.