Основною законодавчою базою в регулюванні добровільної медіації є Закон про медіацію.
Цей Закон визначає базові принципи медіації, такі як принцип добровільності, неформальності, конфіденційності та інші. Медіація (в значенні Акту про посередництво) – є будь-якою процедурою, не зважаючи на місце її проведення, чи то в рамках суду, установи з посередництва, чи поза ними, в якій сторони намагаються вирішити спір мирним шляхом за допомогою одного чи більше посередників, які допомагають сторонам досягнути рішення, та які не мають повноважень нав’язувати їм обов’язковість такого рішення.
Іншим правовим регулюванням, де згадується медіація, є Цивільно-процесуальний акт, яким передбачається, що суддя може запропонувати медіацію сторонам впродовж всього цивільного провадження, або ж направити їх туди. Якщо у сторін є направлення на медіацію, вони зобов’язані відвідати першу інформаційну зустріч в рамках такої медіації. Якщо сторони цього не виконують, вони втрачають право вимагати додаткових судових витрат, понесених у суді першої інстанції.
Також медіація згадується у сімейному законодавстві в рамках обов’язкового консультування та сімейної медіації. Різниця між цими двома процедурами полягає в тому, що сімейна медіація не є обов’язковою у повному обсязі, порівняно з обов’язковим консультуванням. Обов’язковою є лише перша зустріч, яку сторони зобов’язуються відвідати в разі не досягнення рішення в рамках обов’язкового консультування. Обов’язкове консультування – це форма допомоги членам сім’ї у прийнятті консенсусних рішень щодо сімейних відносин, де приділяється особлива увага захисту сімейних відносин, у яких бере участь дитина (н-д, укладення плану спільного батьківського піклування – договір про правові наслідки розірвання шлюбу) та щодо правових наслідків недосягнення згоди та порушення судового провадження, у якому вирішуються особисті права дитини. Сімейна медіація – це соціальні послуги експертної допомоги членам сім’ї, які надаються з метою досягнення домовленостей щодо невирішених спорів сімейного характеру, коли досягнення таких домовленостей має відбутись протягом обмеженого строку не більше трьох місяців. Сімейна медіація проводиться сімейним медіатором, який є неупередженою та спеціально підготовленою особою зареєстрованою в реєстрі сімейних медіаторів. Головною метою сімейної медіації є досягнення плану спільного батьківського піклування та інших домовленостей щодо дитини. Окрім досягнення цієї мети, у процесі сімейної медіації сторони можуть дійти згоди з інших спірних питань майнового та немайнового характеру.
Посилання:
https://narodne-novine.nn.hr/clanci/sluzbeni/2011_02_18_310.html
https://www.zakon.hr/z/134/Zakon-o-parni%C4%8Dnom-postupku (використовуйте це посилання, оскільки доопрацьований текст ще не опублікований на офіційному сайті, так як нові зміни вступили в силу лише у 2022 році).
https://narodne-novine.nn.hr/clanci/sluzbeni/2015_09_103_1992.html.
Суд, беручи до уваги всі обставини, особливо інтереси сторін і третіх осіб, пов’язаних із сторонами, а також тривалість їхніх відносин і знайомства між собою, у судовому засіданні чи поза ним, може доручити сторонам ініціювати процедуру медіації протягом восьми днів, або запропонувати сторонам вирішення спору в рамках медіації. Таке рішення може бути прийняте впродовж всього цивільного провадження. Якщо сторони погоджуються запропонувати або прийняти варіант вирішення спору в рамках процедури посередництва в суді, негайно призначається зустріч для спроби примирення, на яку запрошуються сторони, їхні представники та довірені особи, якщо такі є. Процедура медіації в суді проводиться мировим посередником, який призначається зі списку мирових посередників, встановленого головою суду.
Медіатор не може брати участь у процедурі примирення у дорученій йому цивільній справі. Якщо процес медіації завершується без досягнення домовленостей, медіатор не може брати участь у спорі в будь-якій якості. Судовою угодою вважається мирова угода, укладена в рамках медіації, проведеної в суді за участі судді-посередника. У 2006 році за участі Міністерства юстиції Республіки Хорватії запустився пілотний проєкт «Примирення в судах», в рамках якого вперше в Хорватії учасникам судових процесів у хорватських судах у цивільних провадженнях надається абсолютно нова послуга для вирішення їхніх спорів зручнішим, швидшим та дешевшим для них способом. З 2008 по 2010 роки цей спосіб вирішення спорів вже був поширений в усіх судах Хорватії.
Домовленості, досягнуті в результаті медіації, є обов’язковими для сторін, які їх прийняли. Якщо сторони прийняли на себе певні зобов’язання в рамках таких домовленостей, вони повинні вчасно їх виконати. Угода, укладена під час медіації, є виконавчим документом якщо вона встановлює конкретні зобов’язання щодо вчинення дій, про які сторони можуть домовитись, та якщо вона містить заяву кредитора про негайний дозвіл на примусове виконання (застереження про виконання). Таким застереженням про виконання позичальник прямо погоджується з тим, що на основі угоди з метою виконання зобов’язання по настанню терміну виконання зобов’язання може бути негайно здійснено примусове виконання. Застереження про виконання може міститись в окремому документі. У виконанні угоди може бути відмовлено, якщо: - укладення угоди не допускається; - угода суперечить громадському порядку; - зміст угоди не підлягає виконанню або неможливий. Сторони також можуть домовитись, щоб угода буде укладена у формі нотаріального акту, судової угоди, чи арбітражного рішення на основі угоди. Угода, укладена в рамках медіації, проведеної судовим медіатором, вважається судовою угодою.
